Істина знаходиться там, де речі називають своїми іменами. І якщо всі знають і говорять про існування націоналізму в Україні, то чомусь говориться виключно про тих осіб, які називають себе українськими націоналістами. І ніхто не звертає увагу на те, що реальну владу в Україні, на значній її території, мають представники саме російського націоналізму. І саме ці люди шкодять державі свідомо та цілеспрямовано.

Російські націоналісти це реальність. Це сімнадцятирічна історія саботажу, провокацій, пропаганди людиноненависницької ідеології, це систематичне приниження всього, що може бути на користь розвитку української державності. Чому того хто захищає українську мову називають українським націоналістом, а того хто за російську мову не називають ніяк? Логічно буде те, що ті, що за офіційний чи державний статус російської в Україні відповідно є російськими націоналістами. І якщо вже так, то слід розуміти який націоналізм кращий, а чи потрібний взагалі націоналізм в окремо взятій, не карликовій державі.

Російські націоналісти, прізвища яких закінчуються на «ов», «єв», «ін» є всюди. Не мало їх із іншими закінченнями прізвищ, але про особливості «совка» та виродків буде окрема розмова. Російські націоналісти реальну владу мають на місцях пролізши в органи місцевого самоврядування і в парламентські фракції всіх кольорів, і в залежності від ситуації переважно виступають за: 1. Відновлення російської імперії ( СССР, або іншу форму панування Москви над Києвом); 2. Насадження московського варіанту православ’я на всю територію держави; 3. Під прикриттям так званого інтернаціоналізму ( який у виконанні комуняк та рашистів завжди був нічим іншим як приховуванням російського націоналізму.) відстоювати інтереси виключно Москви та всього московського ( культуру, мову, історичний вплив тощо). Приклад останнього, це десятирічна війна СРСР у Афганістані, де наче б то виконуючи інтернаціональний обов’язок насправді мали за мету приєднати до територій Російської Радянської Імперії території цієї країни і зробити з неї 16-у радянську республіку. Це все є звичайним російським націоналізмом. Бо цей націоналізм захищає російські інтереси, відповідно він і називається - російським націоналізмом.

Російські націоналісти, які є депутатами органів місцевого самоврядування голосують за російську мову в регіонах. Вони встановлюють російським історичним особам пам’ятники. Російські націоналісти проводять свої зборища під триколором, або серпом та молотом і люто ненавидять всіх і все, що не є російським: українців, кавказців, американців, європейців, британців, негрів чи азіатів тобто всіх-всіх-всіх. А тих хто є під їхньою владою вони зневажають, в самій Росії ця зневага розповсюджується на поневолені народи, які ніби-то і є рівноправними суб’єктами федерації, але фактично вони раби. Відповідно виникає зверхність та зневага російських націоналістів до них. В Україні така зневага поширена у російського націоналіста переважно у відношеннях начальника до свого підлеглого хохла. «Ти что, па рускі забил разгаварівать, ти что бендера какойта?» «Да нет, ето я просто песенку паю.» « Ну ти мне сматри, а то я тебе бистро ету бендеровскую дурь паатшибаю.».

Українські ж націоналісти це перш за все історія. Це люди які кров’ю своєю, своїми життями захищали свої ідеали, свою свободу. Вони нажили собі ворогів, які готові навіть знищувати їхні могили, лиш би не лишилося пам’яті про них. Але це було давно. І якщо ними лякають половину України, то переважно ті регіонали, соціалісти та комуністи, які люблять розказувати про страхіття українських націоналістів, в очі, живих цих «бандьоров» не бачили. Ті, політичні партії, що називають себе українськими націоналістами виглядають заблукалими в часі особами. Вже давно Україна стала державою, а вони все ще бачать здобуття незалежності методами тридцятих років минулого століття. Вони не мають великих, світлих ідей та цілей. А тому їх мало, навіть Західна Україна про націоналізм котрої ходять легенди, як не дивно ніяк не голосує на виборах за тих хто називає себе українськими націоналістами. То може і справді це все легенда і більш нічого? .

Якщо кремлівська агентура в Україні бореться за офіційний статус російської мови, і підбурює народ України на розкол, то вже навіть сліпому видно чиї інтереси захищають ці люди. Тут не має місця інтересам українців, бо вони до українців ще не доросли, їх гулагами та голодоморами видрисували бути хахлами. А бути кращим за хахла не можна, бо страшно, а що сусіди скажуть, якщо я раптом заговорю українською? Не хочеться ставати ізгоєм, тому залишатимусь таким же як і всі. А рашисти цим і користаються. Вони збурюють маси коли їм треба і мають з цього політичні дивіденди, а де політичні, там і матеріальні, от вони і жирують на тому, що в нас ще немає по справжньому української нації.

Отже, люди добрі, називайте явища своїми іменами. Бо якщо, повторююсь, ті, що за українську мову є українськими націоналістами, то відповідно ті, що за російську мову, - це російські націоналісти. Називайте російського націоналіста – російським націоналістом ( скорочено, рашистом) і ви самі для себе помітите, як все стане на свої місця у побуті і в оцінюванні ситуацій, що складаються в нашій державі.